Копатися у смітті не соромно, хлопче. Соромно бути від цього щасливим.

У самій собі гордість і бруд. Гордість сяє лише на тлі бруду. А без гордості втопишся в цьому бруді по коліна. Одне немає без іншого.

Я ні про що не шкодую. Ніколи не шкодувала. І не вірю в плідність жалю. Поки ти шкодуєш, ти соромишся себе. Поки соромишся, ти в клітці.

А у мене секретів немає, тільки соромно небагато!

Я не шкодую ні про що, у моєму житті немає  місця для сорому.

Іноді за наші думки нам стає так соромно, що починає здаватися, ніби оточуючі вміють їх читати.

Яка б не була провина, не існує, мені здається, кари, більш противної людській природі і більш жорстокій, ніж позбавлення злочинця можливості сховати обличчя від сорому.

Якби було ясно, вони б згоріли від сорому. Але навколо чорніла ніч.

Серйозній людині потрібні друзі. Коли все руйнується, у нього залишаються його боги. Але я не маю  ні друзів, ні богів. У мені, як і у вас, живуть пристрасті, і ніщо не може зрівнятися з пристрасним бажанням досконалої дружби, дружби interpares, серед рівних. Що за п'яні слова — interpares, слова, в яких втіха і надія для такого, як я, який завжди був самотній, який завжди шукав, але ніколи не зустрічав того, хто точно йому підходить.
Іноді я виливав душу в листах сестрі, друзям, але коли я стикаюся з людьми віч-на-віч, я сором'язливо відвертаюся.

Дуже неприємно, якщо вас звинувачують у тому, що ви надто горді або, гірше за те, невдячні.