Немає такої провини, яка б не супроводжувалася докорами совісті.

В оточенні короля завжди міг знайтись хтось, наділений владою та обділений совістю.

Совість наша — предмет гнучкий і еластичний — має здатність розтягуватися і застосовуватися до різних обставин.

Немає совісті — прикиньтесь, ніби є.

— Навіщо ти тут, Ноє? Станеш моєю совістю? Будеш потихеньку дошкуляти?

— О, мені не доведеться. Ти впораєшся з цим набагато краще за мене. Ніхто не здатний виводити людину більше, ніж вона сама своїми ж думками.

Коли робиш щось на совість, від цього неодмінно отримуєш задоволення.

А про свободу совісті, ви теж маєте рацію... Тому що достатньо людей і тоді було і зараз є, справді вільних від того, що називається совістю.

Совість не відповідає або тимчасово недоступна.

Совість — це той голос, який говорить тобі, що не треба робити саме те, що ти щойно зробив.

Хотіла попередити, Ваша Величність, щоб вирішити жити людині чи ні — треба попрощатися із совістю. Тепер ви й справді самотні.