Автор невідомий. Не такий страшний ВІЛ, як його обличчя. Усьому виною байдужість.
Не такий страшний ВІЛ, як його обличчя. Усьому виною байдужість.
Не такий страшний ВІЛ, як його обличчя. Усьому виною байдужість.
І що ж мені робити з життям, що залишилося? Жити на шиї у батьків, писати щоденники, ходити на танці, ловити кайф, лягати під будь—кого? Звучить непогано. А що, як мені залишилося, скажімо, п'ять років?
Найбільше я боюся збожеволіти. Минулого місяця в газетах писали про дослідників із Бостона. Вони переконані: вірус СНІДу гніздиться у мозку. Поступово він вражає мозок, клітину за клітиною, і людина божеволіє. З того часу я місця собі не знаходжу.
— Я думав, що я в безпеці, я обережний...
— Секс не може бути обережним. Якщо він у тебе обережний, ти все робиш неправильно. Це завжди безладдя. Це у людській природі. Це джин, якого не втримати у пляшці. Якщо ти думаєш, що припустився помилки — рухайся далі.