- Бла, бла, бла...
- Я такого не казав!
- А я тебе так чув!

- О, ти вже прокинувся.
— А я й не спав.
— Говорила тобі, наволочки з«Ходячими мерцями» — це погана ідея.

— О, Андрію Євгеновичу, ви все-таки намагалися задушити його подушкою.
- Та нічого цього не було. Кого ти слухаєш? Я йому випадково подушку на голову поклав, а потім випадково натиснув рукою на подушку. Випадково.

— Денис Жені такий лист надіслав! Я таке навіть у книжках не читала!
- Книги, які ти зазвичай читаєш, називаються смс-ки.

Мені не потрібні домашні тварини. У мене і так є щось набридне і пухнасте, яке помре, якщо про нього не дбати. Це ти.

Деякі особи на негативі виглядають позитивнішими.

— Усі створіння ідеальні у тому, що такими їх створив Бог … Окрім тебе. Ти – відстій.

Помовчіть, хто там чогось бачив. Помовчати! Ви бачили щось там. Безсовісна сидиш тут, фігуристка. Провал іде, ви Майдан готуєте. Ми вийдемо тільки, щоб вас не було тут у Думі. Та замовчати треба, сидіти. Лідер партії виступає. Сидить і весь час мені мозок компостує, безсовісна. Помовчіть!

Не вбивайте мене! Бо якщо мене вбити, то я... помру...

Ти ж знаєш, я сам ставлю собі двійки, щоб не запишатися тим, що я геній!