- Ні, я не зупинюся! Я страшний Росс!
— Якщо ти повернешся туди, ти будеш мертвий Росс.

Чого-чого, а Іван умів. І якби за це вміння давали звання, то Іван був би приблизно підполковником.

Відійдіть якнайдалі від місця, з якого мене можна зрозуміти неправильно.

Я як подумаю про нього, так соски твердніють! (При одній думці про нього у мене соски встають дибки.)

Здається нам туди! Може, звичайно, і не туди, але тут нам нічого робити!

— Я дуже люблю осінні похмурі дні, — сказав Їжачок. — Сонечко тьмяно світить, і так туманно — туманно...
— Спокійно, — сказав Ведмедик.
- Ага. Наче все зупинилося і стоїть.
- Де? — запитав Ведмедик.
- Ні, взагалі. Стоїть і не рухається.
- Хто?
— Ну, як ти не розумієш? Ніхто.
— Ніхто вартий і не рухається?
- Ага. Ніхто не рухається.

- Тепер ти знаєш про мій темний бік.
— Швидше темному підтоні. Якщо є в людині щось негативне, воно завжди з ним. Просто під світлою маскою доброти, але завжди напоготові.

Майський: — Петровичу, ти чув казку про кашу з сокири?
Круглов: — Ну...
Майський [дістає ополоником із каструлі з локшиною пістолет]: — А про суп із пістолета?
[Пауза.]
Травневий: — Може, він що з рецептурою переплутав?

Головний плюс холостяцького життя в тому, що в ліжко можна залазити з будь-якого боку.

О-о, тепленька пішла!