— Але ж ми не збираємося нікого гвалтувати...
— Мати твою, я намагаюся бути небезпечним!!

Вона веде себе дивно відколи змінила колір волосся. Напевно, їй треба перефарбуватись.

— То ти кажеш, що в мене лише один друг?
- І що?
— Є ще Кевін із бібліотеки.
- Ну, по-перше, його звуть Карл.
— Я покликаю його Кевін, це його секретне ім'я  у нашому клубі друзів.

Я буквально не знаю, хто такий. Це не перевірено. Я смішний? Я саркастичний? Сексуальний? Живий та душевний? Правша? Шульга? Азартний гравець? Борець? Боягуз? Зрадник? Брехень? Невростеник? Я думаю, зважаючи на все, рот  у мене точно є.

— Королева вшанувала нас візитом?
— Жаль, що ще не винайшли ліків від настирливих мошок, від них немає  порятунку.

— Ця сукня підкреслює груди.
— Навіть обидві.

Ключи ми вам не віддамо! Ми вам не Буратин.

- Френку, ти що засунув арахіс у ніздрю?!
- Це кешью... Так.

- Тор б'ється з цілим загоном на кінці вулиці.
- А нас навіть не запросив!

Минулого року — четвертого липня, у День незалежності США — честь приготування ленчу була довірена Норману, і той створив таку яєчню, що й зараз я, буває, прикидаю, чи застане нас і нині четверте липня в морі. Норман куховарив з величезним задоволенням і старанням - спочатку підсмажив бекон, потім злив жир, потім злегка бекон підсушив, потім, нарешті, кинув на сковорідку яйця і священнодіяв ще хвилин п'ять, поки ми не взялися понукати Америку від імені решти світу.