Ліза Джейн Сміт. Щоденники вампіра. Лють
- Як чарівно, - прошепотіла Бонні.
- Як тупо, - обірвала її Мередіт.
- Як чарівно, - прошепотіла Бонні.
- Як тупо, - обірвала її Мередіт.
- Місяць мені як сестра!
- Мія мені теж як сестра, в сім'ї не без виродка!
- Фібі, перестань, ти нікого не вбивала, просто люди вмирали, поки ти була в дантиста. Це звичайний збіг.
— Ти їм скажи. Ой, не вийде, ВОНИ ПОМЕРЛИ!
О, давно не бачились! Виглядаєш відпочившим. Ну, так, рак стояти це тобі не активом потіти...
— Дозволь мені нагадати тобі, що клинок убиває не лише людей. Він знищує і небесних істот, включаючи демонів. Так ось, скажімо, детектив знайде його, принесе до себе і...
— Мене прикінчать, бо я не мій за собою посуд!
— А чому однією щіткою користуватись не можна, а одним милом можна?
— Бо мило — не щітка. Воно саме себе очищає.
- Гаразд. Тільки коли підеш у душ, подумай про те, що я мою в останню чергу, а ти в першу.
— Хто це тут кинув папірець?
— Це я, мабуть. Записав дещо на листку, щоб не забути, а потім вирішив, що й так все запам'ятаю, і зім'яв листок... і вбити мене мало.
— А ви що, не знаєте, що я за походженням російська?
- Так?
— А хіба не помітно?
- Дуже помітно! У вас чудовий український акцент!