Ідеал політика - кіт, що срує. Кошатники мене зрозуміють. У нього така морда, наче він сенатор чи президент, і ось цей вираз, ці очі — те, що треба для політика. Але це для політика-чоловіка. А жінка-політик має робити обличчя як під час мінету.
У вас колись так буває, що ви спускаєтеся під час повітряного нальоту у відкриту могилу, запитуючи:«І чому я не залишився в ліжку?»
Він замовив біфштекс із кров'ю, а я – добре просмажений.
– Прошу мене пробачити, але м'ясо довго підсмажувати не можна.
- Це вам не Жанна д'Арк, - підхопив я і реготав.
- Непогано сказано! Що правда, то правда, це не Жанна д'Арк!
- У мене не голова, а чавунне відро... тобто ядро...
- І в мене теж дуже болить голова!
— І в мене теж, розумієте, починає...
- Працюй зі мною в СТАР Лабс! Гаразд? Платять, звичайно, небагато...
— Скільки?!
— Та майже нічого...
— Вам, мабуть, не часто доводиться чути слово« ні»?
- Чому ж? Часто. Тільки зазвичай це звучить так: " Ні, ні, будь ласка, не треба!"
Побачив клопа і так розлютився на нещасну комаху, що навіть давити не став. Навіщо дарувати кровососу мученицьку смерть? Поліпшити клопу карму, щоб у наступному житті він відродився на вищому ступені сансари? Шиш йому, а не сансара.
- Люди, здаємо по п'ятдесят копійок. У Маші Селезньової поповнення сімейства!
— Особисто я тут ні до чого!
- Ти - лінійка, береш фломастер за талію і проводиш лінію в потрібному напрямку...
- А ти не можеш бути лінійкою?
— Я не можу бути лінійкою, бо я степлер.