Але спершу принесіть мені вина. Я не можу обговорювати крах цивілізації у цілком тверезому стані.

Так чи ні? Яка твоя позитивна відповідь?

- Сем, можу я поставити тобі запитання?
— Ти вже поставив.
— Чи можу я поставити тобі ще одне запитання?

У мене там голова. А в ній, на відміну від тебе, коричнева речовина.

Йому знадобилося півдня, щоб на таке вирішитись, п'ять хвилин, щоб це провернути, і решту дня, щоб заспокоїтися і забути скоєне.

- На добраніч!
- Сер, уже ранок.
- СВІЄЕЕЕЕЕЕ!!!

— Отже, фальшиве посвідчення, фальшива кредитка. У тебе є хоч щось справжнє?
- Так. Сіськи.

Не кусай його, необачний юначе! Подумай про мікроби, які живуть на його пальці! Ти турбуєш їхній спокій!

Залишіть почесті сенаторам та вченим. А на моєму могильному камені напишіть:«Говорив же вам: я хворий».

…У квартиру я увірвався з ентузіазмом Брюса Лі, якому наступили на улюблене кімоно.