- Габріель, тобі має бути соромно! - чернець докірливо подивився на мене, що підвиває від сміху, і почав допомагати ельфійці обтрушуватися. – Мені соромно, – погодився я. - Але й смішно. Соромитися можна про себе. А іржати краще вголос!
Покінчивши з цим, вона обернулася до Соні і знову спитала: — Чому вони жили під ключем? Соня трохи подумала і сказала: — Щоб сироп до них капав зверху. То був сиропний ключ.
- Які дрібниці! - Підхопила Зінаїда. — Ну, уявіть собі, наприклад, що ви одружені, і розкажіть нам, як ви проводили час із вашою дружиною. Ви б її замкнули? — Я б її замкнув. — І самі сиділи б з нею? — І сам неодмінно сидів би з нею. - Прекрасно. Ну а якби їй це набридло і вона змінила б вам? - Я б її вбив. — А якби вона втекла? — Я наздогнав би її і все-таки вбив. - Так. Ну а припустимо, я була б вашою дружиною, що б ви тоді зробили? Біловзоров помовчав. - Я б себе вбив...
Він докорив собі за погане знання шведського — міг би додати ще якусь гостроту. У його словнику було кілька хльостких фраз на всіх мовах, але шведською він знав тільки«Ви подаєте ще щось, крім солоної риби?» і«Якщо ти укутаєш мене в хутра, я буду твоїм маленьким пухнастим ведмедиком».