Ми не могли припустити, що вона небезпечна – вона  була лише подругою жертви… з шизофренією, другом соціопатом та лопатою.

— Я завжди знаю, куди лечу.
- Так? І куди ж, Бродсайде?
- Я лечу бомбити лінкор!
— Точніше курс намітити неможливо.

— Іноді ти просто сволота.
- Так. А ти добрий хлопець.
- Я хоч намагаюся.
— Ну, коли намагаєшся, можна робити що хочеш.
— А коли ти не намагаєшся, можна що хочеш говорити.
— Нам разом все підвладне! Можемо правити світом!
- * Багатозначне зітхання *

— Навіщо ви?
- Закоханий.
— А чому через паркан?
— Від почуттів.

Медична страховка - це нісенітниця, ні чого вона  не покриває. Ви захворіли у п'ятницю, а виплати з понеділка по четвер. Ви йдете до лікаря А, а вони платять лікареві Б. Ви зламали пеніс, а вправляють тільки вагіни.

Я нітрохи тебе не звинувачую, адже переді мною складно встояти. Але я не хочу, щоб наші спільники загинули через мою привабливість.

Я побіг у комору, врятував сьомгу. Я побіг у кухню, врятував халат.

Я хотів би обдерти з себе шкіру і викупатися в оцті, ніж спілкуватися з тобою. Але це просто моя думка. Не приймай близько до серця.

До мене наближалася жінка. У неї були чудові ноги. Не таючись, я подивився жінці прямо в очі, потім мій погляд ковзнув вниз і зафіксувався на ногах, а коли вона  пройшла повз мене, я повернувся і оцінив її дупу. Я відверто впивався виглядом цієї шикарної дупи. Її чудові форми назавжди відклалися у моїй пам'яті, плюс шовчики на шовкових панчохах.
Я б ніколи не наважився на це без пов'язки на голові.

— Якщо це сон, то можеш не знімати чоботи та шпагу, якщо не сон...
— Це сон.