- Я не дитина. Мені скоро буде вісімнадцять, і я зможу одружитися, піти до армії та голосувати.
— Сподіваюся, не в той самий день.
- Вона тебе ненавидить.
- Ха-ха. Я зворушена.
Кіса! Я давно хотів Вас запитати як художник … художника: Ви малювати вмієте?
— Хтось бачив жовту стрічку?
— А якого вона кольору?
— Соромно не знати письменниці Оксани Робські!
— Соромно Оксану Робськи письменницею називати!
- Розкажи мені казку.
— Жив-був… кіт, – почав він. - Такий звичайний, смугастий мишолов. І одного разу цей кіт пішов один на далеку прогулянку в страшний темний ліс. Ну йшов він, йшов… йшов… йшов…
— Ти не думай, — пробурчала Цірі, притискаючись до нього, — що я засну, перш ніж дійде.
1 квітня - день, що нагадує нам про те, хто ми такі, всі інші 364 дні.
Мільйони людей і йдуть невизнаними геніями, одні — невизнаними оточуючими, інші — непізнаними самі собою.
— Знову яєчня! Вранці – яєчня, вдень – яєчня, увечері – яєчня, а вночі – омлет! Скоро я кудахтaтиму як курча!
- Кудахче курка.
— Все одно... Від такої їжі закудкає і півень.
— Тільки не ланяй яйцями!