— Останнє слово Карини Сміт... ТИХО!! Останнє слово Карини Сміт. Панове. Я не відьма, але прощаю вам дурість, невігластво і недоумкуватість. На жаль, мозків у вас менше, ніж у...
— Вибачте! Засудженому до страти належить останнє, не знаю... бажання, чи що?
- Гей, я насправді говорю. Доведеться потерпіти!
- Не можу! Мені ось-ось голову відтнуть, звідси й терміновість.
- А мені шию зламають.
— Знаєш, іноді шиї не ламаються. Але біль просто пекельний!
- Що?!
— Так… Хтось годинами бовтається, очі витріщить, язик назовні…
— Можна закінчити?!
- Не можна! Адже з нас двох нещасніший я.

Шелдон, що розуміється на футболі? Ні, я б зрозумів квідич, але футбол?

Боже, знову ранок! Лише головою до подушки, очі закриєш і на тобі - підйом. Ну хто б знав, як не хочеться вставати! Втім, у мене ще є п'ять хвилин до дзвінка будильника, можна полежати на своє задоволення, поки цей механічний садист не почав дзвонити. Огидний винахід людства, але, на жаль, необхідний. Навіть не розплющуючи очей, по морді будильника бачу: готується, сволота, дзвеніти...

Я влізбіянився в тебе!

Коли Діогена лаяв плешивець, Діоген сказав: Не віддаю тобі лайкою за лайку, але похваляю волосся голови твоєї, бо, побачивши її безумство, вони втекли.

Дуже часто, коли жінки гадають, що злі, вони просто голодні.

Нічого не можна залишати на завтра. Нічого. Посуд особливо. Інакше засохлі залишки їжі та гірка тарілок у раковині здатні вбити останні паростки добра у вашій душі.

Дозвольте мені, метре, свиснути перед стрибком на прощання.

Ніякого громадського радіо. У мене від нього настає менопауза.

Уявляєш, він лається не матом!