— Я бачив твій пеніс і помітив там передбачувану меланому, яку варто було б перевірити.
— Коли ти його бачив?
— Учора ввечері, коли ти мився в душі.
- А ти де був?
— За вікном, у кущах. Це випадковий збіг, але якби ти визирнув за вікно, ти побачив би і мій пеніс.
- Що?! Як це? Чому?
— Бо він у мене стирчав, доки я дивився на твій...
— Схоже, зачинено. У тебе є відмичка?
- Звичайно! [вибиває ногою двері]
Ніколи наша Батьківщина не буває беззахиснішою, ніж 23 лютого увечері.
— Фібі, а в тебе є ціль у житті?
— У мене й життя немає!
Нянюшка Ягг по-своєму цінувала добрі вина. Казанунда й уявити не міг, що біле вино можна запивати портвейном лише тому, що воно скінчилося.
- Примари, значить?
- Так.
- Зомбі?
- Точно.
- Лепрекони?
- Дін!
- Вони теж страшні! З крихітними ручками.
- З собою краще крейсер візьми.
– Чого? - Здивувалася я. – А! Дурень, ці туфлі човниками називаються.
– Човники – це тридцять п'ять і менше. А в тебе тут справжні есмінці... типу "Ерлі Берк".
Ти, виявляється, не дурня валяв, а високі моральні риси демонстрував!
Завдяки доброті Божій у нашій країні (США) ми маємо свободу совісті, свободу думки і обачність не використовувати ці свободи. (Милістю Божою в нашій країні ми маємо три дорогоцінні блага: свободу слова, свободу совісті та розсудливість ніколи не користуватися ні тим, ні іншим.)