— Доброго дня, сер! — Пібоді обдарувала його життєрадісною посмішкою, і він зблід як полотно. – І що привело вас сьогодні до цього славетного закладу?
Він схопився, бурмотячи, що в нього справи, і був такий. Поки він робив ноги, з—за столу підвелася жінка. Так як вона була на добрих шість дюймів вище Пібоді, обличчя детектива виявилося приблизно на одному рівні з її вражаючим бюстом.
— Якого хрону? Я тут працюю!
Посміхаючись, Пібоді витягла блокнот.
— Ваше ім'я, будь ласка?
— Якого хрону?
— Міс Якого Хріна, я хочу поглянути на вашу ліцензію.
– Бик!
— Ні серйозно. Просто перевірка.
— Бик. — Жінка повернулася всім тілом до вибивалки, і її значні груди сколихнулися. — Ця сука лягава відшила мого папика.
– Вибачте, я хотіла б подивитись вашу ліцензію компаньйонки. Якщо все гаразд, я дозволю вам повернутися до роботи.
Грандіозні груди — везе їй сьогодні на потужні туші, подумала Єва, — знову повернулися до Пібоді, насунулися на неї, і бідна Пібоді стала схожа на тонкий шматок шинки, затиснутий між двома булками хліба.
— Я заступник. начальника міської поліції, і я хочу знати, що тут відбувається. Де німці? — У Берліні! — Я зараз у тебе стільцем запущу. Ті, що пропали!