— Кого ти шукаєш? Хто твій ідеал?

— По—перше, він надто скромний і не знає про свою ідеальність.

— Це я.

— Він розумний, чуйний, веселий.

— Розумний, чуйний, веселий? Я, я, я.

— Він романтичний і сміливий.

— Знову я.

— У нього гарна постать, але при цьому він не виглядає щохвилини у дзеркало.

— У мене чудова фігура, і я іноді місяцями не підходжу до дзеркала.

— Він добрий, чуйний і ніжний і не соромиться плакати.

— Ми про чоловіка говоримо?

— Він любить тварин та дітей і міняє какані пелюшки.

— А слово какане він також вживає?

— Грає на музичному інструменті та любить свою матір.

— Вилитий я, просто вилитий. Так це я.

— Ну, що ви скажете, пане бургомістр, про людину, яка щодня вирушає на подвиг, наче на службу?

— Я сам служу, пані. Щодня до дев'ятої ранку я мушу йти до мого магістрату. Я не скажу, що це подвиг, але взагалі щось героїчне у цьому є!

— Я говорю тільки те, що бачив, пане Зальцелло, — сказав він. – Я багато чого бачу, ось так…

– І все через денце пляшки.

Він мені шалено подобається, я знову почуваюся 35—річним дівчиськом!

Люди не розуміють, що у тиранії є межі. Вони думають, я можу робити, що хочу, тільки тому, що я можу робити що хочу.

Я не розистка, це мій принцип: незважаючи на те, що я на дієті і мені слід їсти тільки біле м'ясо, я їм і червоне, і темне (сподіваюся, це не расистські слова?), з задоволенням, насолоджуючись кожним шматком.

Букінгемський палац. Я борюся із спонуканням вкрасти попільничку.

Колір її обличчя показує, що вона недаремно вивчала сучасний живопис.

План А спрацював. План Б – ні. Все залежало від Плану В, в якому був лише один недолік: Кроулі дійшов лише букви Б.

І чому це у генералів дружини завжди такі? От з мене б генеральша вийшла дуже нічого!