— Та що це таке...
— Ну, як каже Арістів, — чорт знає що.

- Хлопці, ми маємо допомогти Еліот.
— Вона  ж сказала, що не хоче, щоби їй допомагали.
- А якби Джей-Ді тонув і сказав би тобі, що не хоче, щоб ти його рятував, ти що, не врятував би?
— Ну, це багато від чого залежить. Може, в басейні симпатичні навшпиньки, і він хоче, щоб одна з них врятувала його.
— Припустимо, у ньому немає  жінок.
— У басейні завжди є жінки.
- Чудово, він у ставку! — Я ніколи
не буду плавати в ставку! Там багато змій. — У нашому басейні по вівторках чоловічий день можна там поплавати. — Ти бував там у чоловічий день? Ні

 вже, вибачте.
- Гаразд, добре! Допустимо, тоне Терк.
- Ну звичайно! Як чорний — отже, одразу й плавати не вміє!
— А що він поліз туди взагалі?
- О Боже. Та я краще піду грати в прудкі кулі, ніж пояснюватиму очевидне двом ідіотам.

— І дупа у тебе теж не дуже.
- А у тебе маленький!
- Що-о!?..
-... Мозок, Стів, мозок.

Наша судова система дуже ефективна, її ефективність лише іноді коливається через те, що важко щодня знаходити десяток-два людей, які не вміють читати та писати.

Цигани відомі своїм умінням вести переговори, тому вони так і кажуть, щоб ніхто нічого не зрозумів.

— Ви йдете в кіно без мене?! Друзі ще називаються!
— Женя, я відкрию тобі страшну таємницю: ми не друзі, ми сестри!

— Це тобі не курячою фермою керувати. А у нас все збудовано на психології! У нас люди!
- Люди?!
- Люди...
- А ферму теж не коні будували!

— Хто це спить?
- Професор Люпин.
— Все ти знаєш. Звідки вона  знає?
- На його речах написано.

Вона маленька, волосся коротке, очі — ось! І дивиться не по-нашому.

- Ну? І як тримати мене на руках? Чи не так, невимовне щастя? — спитала Яра.
- Ти легка, як хмаринка в небі! - сказав Ул.
Яра хмикнула.
- Сумнівний комплімент.
- Чому?
— Вас у школі не вчили, що середня вага  хмари вісімсот тонн? Навіть найменша хмаринка – це вже тонн сто. Так що, юначе, мені ваші натяки незрозумілі.