Хто б ти не був, куди б не йшов, хтось у цьому місті хоче убити тебе.

— Я відмовляюся від будь—яких переговорів, доки ви не припините дискримінацію громадян ромської національності.

— Та кому вони нахрени потрібні — твої цигани.

— Ось він, великодержавний шовінізм у дії. Забули, хто для вас Куликовську битву виграв?

— Невже цигани?

— А це до нас взагалі ненависті не приховує. Здійснює антициганську пропаганду серед американського населення.

— А за що вас любити? Що ви взагалі за така нація? Де ваше коріння?

— Ну звичайно, тільки ви богообраний народ, а решта недолюдини, гої!

— До речі, щодо гоїв — це ви, євреї, справді загнули, самі що краще?

— Ну що ти, братику, вони не найкращі, вони єдині, а решта повинні їм прислуговувати. Але один прокол у них вийшов — Христа розіп'яли?

— Самі породили, самі й розіп'яли! Це наші суто єврейські розбирання, гоям не зрозуміти.

— Ти що, мого Христа в євреї записуєш?

— А ти як думав, якщо тато — єврей, мама — єврейка, то дитинка — російська?

— Тато в нього голуб!

— Він буде вампіром.

— І не сексуальний романтичний вампір. А потворним, що смокче кров, що лежить у труні вампіром.

— Зараз було прикро.

— Та невже?

— Під труною розуміється дерев'яна скринька. А у нас вони тепер гарні із золотом у 14 каратів.

— Ну вибач.

— Мене звуть Патч.

— Мітч Роман. Університет Джорджтаун. Здобув нагороду Томпсона за наукові досягнення.

— Закінчив початкову школу. Якось отримав дві зірочки за малюнок кролика.

Як справжній джентльмен, ти можеш пристрелити леді, а сам здохнути з голоду.

– Поганий мікроскоп! Я нічого не бачу!

— А ти подивися відкритим оком!

— Я здаюсь. Іграшка перемогла.

— Ти не змогла її зібрати?

— О, дитино, навіть НАСА не змогли б її зібрати.

І ти розумієш: якщо вона  тебе відкине, то всі інші дівчата здаватимуться компромісом. Тобі жити з думкою, що ти не вартий ідеалу. Тому я й не розмовляю із красунями її рівня. Боюся переконатися, що я такий поганий, що мені навіки не вдягнути перстень переможця на свій двадцять перший палець.

— Вгадайте, що сталося?

— Ти йшов коридором, натрапив на міжпросторовий портал, який перекинув тебе на п'ять тисяч років у майбутнє, в якому, користуюся перевагою та технологією, ти побудував машину часу, а зараз повернувся, щоб взяти нас із собою у сім тисяч десятий рік, де на роботу в мислинарій нас возитимуть телепатично керовані дельфіни, що літають?

— Ні!

— Оу..

— Пенні мене поцілувала!

— І кому б таке спало на думку...

Я переспав з Робін лише один раз, і заразився почуттями. Адже я охоронявся!