Це напад чи він так танцює?

А на що жити? Пенсія – це посібник для мертвих.

— А тут добрі суші? Може, якось там повечеряємо?
- Звичайно! Якщо візьмете з собою красеня з палицею.
- Ви про Хауса?
— Вашого бойфренда звуть Хаус?
- Він мені не бойфренд!
— Вибачте... як ви один одного називаєте? Чоловік? Партнер? Коханець?
- Ми не геї!
- Серйозно?

Є одна особливість, коли говориш із росіянами. Таке відчуття, що вони знають якусь таємницю. По очах видно. Коли вони слухають тебе, таке відчуття, що вони мають феєрверки в очах. Тому що звідки я родом, все дуже експресивно, емоційно! Тому ми ніколи не були сильною державою. Наші роблять цілу виставу, коли кажуть. Але у росіян все в очах. Люди слухають тебе, і ти відчуваєш, що тебе розуміють, як ніхто ніколи раніше не розумів. І ти розповідаєш їм ще й ще! А вони слухають тебе із цими феєрверками в очах. А потім ти чекаєш, що ж вони дадуть відповідь. Вони рухаються ближче і кажуть щось на кшталт:
— Любиш суп?..
— Так, знаєте, я люблю суп.
— Я знаю, де можна смачного супу поїсти...
— І це все, що ти можеш сказати мені після всієї моєї тиради про життя?
- Ні. Треба йти зараз, бо закриється.

Він не принц на білому коні, але у його BMW є обігрівач.

— Ах ти сучий син!
- Що?
— Нічого, нічого…
— Ні, в чому справа?
— Я зустрічалася з цим хлопцем колись... Поки він не зрадив мені з моєю подругою Гретхен, яка там з ним же й сидить зараз.
— Жартуєш.
— Блін, вона  схоже на все ще й сильно схудла!
— Розумію, що це не просто, але не дозволяй їм зіпсувати вечір.
- Так, ти маєш рацію. Можливо, вона  худне, бо вмирає.

- Може, він захворів, - з надією в голосі припустив Рон.
— А може, зовсім пішов? Через те, що місце викладача захисту від темних мистецтв знову дісталося не йому?
— А може, його вигнали? - натхненно мовив Рон. — Його всі терпіти не можуть…
— А може, — промовив ззаду чийсь крижаний голос, — він зараз стоїть і чекає, коли ви двоє розкажете йому, чому ви повернулися до школи не потягом.

- Ти переспав з іншого?
- Хто б говорив!

- Удача - моє друге ім'я, - буркнув Рінсвінд. - А перше, до речі, "Ні".

Остапа несло.