Галина Гончарова. Коріння зла

Скільки ми втрачаємо за своє життя?
Багатьох. І коли йде хтось дуже близький, ми сподіваємося, що він там. І що там, за межею смерті, хоч щось є. Я знаю, що зустрінуся з тими, хто пішов раніше за мене. Я знаю. Але... поки ми - тут. І іноді хочеться кричати від неможливості побачити. Почути. Хоч би на мить зазирнути у рідні очі, посміхнутися і знати — там чи не там, але тебе люблять. І знають про твоє кохання. Адже те, що близька тобі людина пішла за межу смерті, зовсім не скасовує всього іншого. Він все одно близький. Рідний. І коханий.

Докладніше

Хіросі Сакурадзака. All you need is kill

- Залишилось мало часу. Якщо є щось, що ти хочеш сказати, кажи зараз. -
Кармазинний Жилет важко опустився.
— Я залишуся з тобою, доки ти не помреш. Я люблю тебе.
- Добре. Не хочу вмирати на самоті.
Її обличчя ховалося під шоломом, і я був за це вдячний. Якби я міг бачити її сльози,
то ніколи не зміг би завершити петлю і залишити її назавжди. Світло заходячого сонця,
що червоною плямою зависло в західній частині неба, грав на кармазинному Жилеті Рити,
огортаючи її сяючим рубіновим світінням.
- Довгий бій, Кейдзі. Вже захід сонця.
- Він гарний.
- Сентиментальний виродок. — У її голосі відчувалася усмішка. - Ненавиджу червоне
небо.
Це остання річ, яку вона  сказала.

Докладніше