Люди помирають від здорового глузду, від одного разу втраченої миті. Життя - це мить, майбутнього немає, тому змуси її палати завжди синім полум'ям.

Ми всі помремо і гнитимемо в землі. Але наше ім'я  житиме. Воно залишиться у віках. Не твоя честь і твоя слава, а честь сім'ї.

- Відійди, - скомандувала Кейт, - ти загороджуєш мені екран.
— Це ж лише епізоди наступної серії.
— Якщо я помру сьогодні ввечері, то хоч знатиму, що пропущу.

Кожен з нас проходить мостами життя, спалюючи їх за собою і несучи в пам'яті запах диму і гіркоту сліз.

Я не хотів помирати боягузом... але, схоже, просто не хочу помирати.

Я не боюся смерті. Просто я... не уявляю, що завтра мене тут не буде.

Багато хто з тих, хто живе, заслуговують на смерть. А інші гинуть, хоча заслуговують на довге життя. Чи ти можеш нагородити їх? Так не поспішай же роздавати смертні вироки. Навіть наймудріші не можуть передбачити все.

Смерть - це ліки, яким Природа лікує все.

Ось так, схилившись
над низьким столиком з книгою,
Ізойду любов'ю
І час до самої смерті
скоротаю.

— Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш скоро померти.
— Скажи йому,— усміхнувся полковник,— що людина вмирає не тоді, коли має, а тоді, коли може.