— Ти знаєш, в AU-2 минулого року судили семирічної дівчинки, яка спробувала спустити свого місячного брата в унітаз.
— Суд її виправдав, бо вона сказала, що думала, що він скучив за життям у водному середовищі, де провів дев'ять місяців до народження.
Про смерть пам'ятай!
І вічно житимеш.
Про смерть пам'ятай!
Щоб мерцем не бути.
Якщо боятися смерті, нічого доброго не вдієш; якщо все одно помираєш через якийсь камінчик у сечовому міхурі, від нападу подагри або з іншої такої ж безглуздої причини, то вже краще померти за якусь велику справу.
Страх, що посилюється з кожним днем свідомість, що твоєму тілу залишилося на землі лише готуватися до смерті, — зачиняє двері в сон.
Дивно. Іноді помирає сотня людей, і нічого не відчуваєш, а іноді — один, з яким взагалі не багато тебе пов'язує, а здається, ніби це тисяча.
Людям, яких люблять, варто було б помирати разом із усіма їхніми речами.
Головне, не як ти живеш, а навіщо. Віртуозна гра, дорогі костюми, блискучі діалоги, закручений сюжет, феєричні ефекти — дешевка, якщо у вистави немає ідеї. Я ніколи не боялася смерті. Смерть – це не найстрашніше у нашому житті. Я більше смерті боялася прожити життя безглуздо.
Заперечення — перша стадія процесу примирення тим, хто дізнався, що скоро помре.