Марне життя - це рання смерть. Ein unnütz Leben ist ein früher Tod.

Я вмираю на повному серйозі, пояснює Марла. Якщо хочеш насолодитися цим видовищем, можеш узяти та приїхати.

Однак ти забуваєш, що віра не стає істиною лише тому, що хтось за неї вмирає.

Ти хочеш померти в ім'я любові, але про смерть тобі відомо так само мало, як і про саму любов.

Коли опиняєшся перед лицем смерті, то починаєш по-справжньому цінувати життя. (Тільки коли починаєш дійсно боятися смерті, починаєш по-справжньому цінувати життя.)

У смерті немає  нічого сумного. Сумно те, що більшість людей не живуть взагалі.

У французькому опорі вважали за честь дивитися в обличчя загону нацистів, що розстрілює, але найвищою честю було посміхатися, коли вони в тебе стріляють!

Візьми собі на олівець —
Жінок треба розуміти особливо:
Якщо кажуть:«Люблю до труни»,
То труну мають на увазі нашу.

Саме ті люди, які прокидаються рано вранці, і несуть світові війну, смерть і голод.

— Тільки один вдих відокремлює тебе від смерті. Що ти робитимеш зі своєю жалюгідною миттю?
- Я проживу його. А навіщо ще існують миті?