Ти стаєш поліцейським, щоб ніхто не страждав. Але, зрештою, найбільше страждаєш ти.
Стаєш поліцейським, щоб ніхто не помер. Але, в результаті, помирає твоя найближча людина.
Стаєш поліцейським, щоб усі були щасливі та любили одне одного … Але, зрештою, ніхто тебе не любить.
Тож винний від тебе біжить. Невинний чіплятиметься до тебе. Ти залишишся сам.
Самотність – це наша доля.

— Знаєте, коли... коли ви приїхали з Белфасту, я зрадів. Мені набридла ця служба, мені набридла корупція. Коли ви сказали ту промову про очищення, я радів як дитина. Ви казали, що тільки він дивиться на всі крізь пальці.
— Я й не відвертаюсь, сержанте Мосс. Я дивлюсь углиб подій і мені подобається, що я бачу.

…Коли раптом не розумієш, що робити і хто винен, треба просто виконувати свій службовий обов'язок.
Тому що краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і каятися.