…Думаємо ми не образами, а словами. Думка, навіть не висловлена вголос, вже втілюється у слова мозку людини. Напевно, ви помічали у багатьох людей звичку, міркуючи, ворушити губами. Це не дарма: це в голові думаючого ворушаться невимовні їм, але вже народжуються думки-слова, що рвуться у зовнішній світ. Людина«про себе» вимовляє свої думки, як речення. Іноді, втім, у мозку виникають не звукові, а мовчазні, письмові образи слів. З тих та інших і складаються наші думки. Ось що таке внутрішнє мовлення.
Магія слів, без сумніву, існує. А якщо ними маніпулює людина вміла і знаюча, ці слова запросто можуть взяти вас у полон. Вони обплутають вас, як шовковисте павутиння, а коли ви перетворитеся на безпорадний кокон, пронизають вам шкіру, проникнуть у кров, опанують ваші думки. Їхня магічна дія продовжиться вже всередині вас.
Якщо писати тільки про добро, то для зла це знахідка, блиск; якщо писати тільки про щастя, то люди перестануть бачити нещасних і врешті-решт не помічатимуть їх, якщо писати тільки про серйозно-прекрасне, то люди перестануть сміятися над потворним. І в тиші осені, що впадає в неї ніжною дрімотою, в дні недовгого забуття майбутньої зими, ти починаєш розуміти: тільки правда, тільки честь, тільки чисте совість, і про все це - слово. Слово до маленьких людей, які потім будуть дорослими, слово до дорослих, які не забули, що були колись дітьми.