Євген Клюєв. Між двома стільцями
Мені більше подобається "ні", ніж "є". Тому що всяке "ні" означає "вже ні" або "ще ні": у "ні" - минуле і майбутнє, у "ні" - історія, а у "є" історії не буває.
Мені більше подобається "ні", ніж "є". Тому що всяке "ні" означає "вже ні" або "ще ні": у "ні" - минуле і майбутнє, у "ні" - історія, а у "є" історії не буває.
Ніж здатний прорватись крізь те, через що не можуть пробитися слова.
Особливістю слів є те, що їхні значення здатні звиватися як змії, і якщо ви хочете знайти змій, шукайте їх за словами, які змінили свої значення.
Проблема над його почуттях, а його нездатності висловити їх мені. Яка різниця, що він каже, якщо він не каже мені?
Знаєш, у мене була одна думка... але поки я підбирав до неї слова... вона... взагалі без слів вона набагато цікавіша...
Людина розповідає історії багато разів і стає невід'ємною від них. Вони живуть і після його смерті, і таким чином він стає безсмертним.
— Ви хочете сказати, що в нас дуже багато слів?
— Я хочу сказати, що в нас дуже мало почуттів. А якщо навіть і не мало, то ми перестали вживати слова, що виражають їх.
Я б крикнула тобі: "Не відпускай", але спазм стиснув бронхи. Відчуй мене без слів. Ще разок. Ну будь ласка...
Воістину, люди добре кажуть, але щасливим буде лише той, чиї справи збігаються з його словами, а той, чиї справи розходяться з його словами, нехай лає самого себе.