Дорога, Ви могли б пропускати слова не тільки через рот, а й через мозок?

— Чому в тебе сумний вигляд?

— Тому що ти говориш словами, а я сприймаю тебе почуттями.

— З тобою неможливо розмовляти. У тебе немає  ідей, лише почуття.

— Неправда. Почуття також містять ідею.

Чому так часто ми залишаємо на потім найважливіші слова та визнання? Сподіваємося, що завжди встигнемо їх сказати. А може, треба говорити тоді, коли рідна людина поруч, а не чекати на особливий момент. Адже може статися так, що потім їх просто не буде кому говорити.

Вбиває не тільки куля, не тільки клинок чи уламок — вбиває погане слово та погану справу, вбиває байдужість і казенщина, вбиває боягузтво та підлість.

Американці кажуть: Nice to meet you. Я повинен був сказати їй: "Sad to leave you".

Справа не в слові, а в тоні, в якому це слово вимовляється.

Вчинки – перша трагедія життя, слова – друга. І, слова, мабуть, ще гірше. Слова жалять...

Коли я згадую всі свої промови, я заздрю ​​німим.

Слово можна використати, щоб виховувати, пояснювати, інформувати, просвітлювати. І слово можна використовувати, щоб залякувати, загрожувати, ображати, примушувати, збуджувати насильство, заохочувати невігластво. Слово може зробити нас кращими та гіршими, схилити до співчуття та ксенофобії, навчити милосердя та жорстокості. Слово має вагу  тому, що воно визначає зміст та значення того, що ми знаємо і що ми робимо. Слово змінює нас і зберігає нас такими, якими ми є.

Моя позиція така — коли тобі є що сказати, — кажеш, якщо ні  — тихенько відходиш і чекаєш...