Люди найчастіше вживають слово "нічого" для того, щоб приховати за ним дуже важливе "щось".

Як це вірно, що слова — лише бліді тіні того безлічі думок і відчуттів, що стоять за ними! Слова — це крихітні чутні ланки звуків, але вони пов'язують великі почуття і прагнення — те, що не можна почути.

Я плутаюсь у кожній фразі. Я хочу сказати одне слово, і замість нього говорю зовсім не те: ходжу все навколо та навколо... Або я раптом забуваю, як то кажуть, ну, найзвичайніший предмет; і, згадавши, сумніваюся, чи це так ще. Затверджу: лампа, лампа та лампа; а потім раптом здасться, що такого слова немає: лампа. А запитати часом нема кого; а якби хтось і був, то будь-кого запитати – соромно, чи знаєте: за божевільного приймуть.

Найважливіші речі найскладніше висловити словами. Іноді це обертається тим, що ми соромимося власних почуттів, бо слова роблять наші почуття неповноцінними.

Раннім ранком слова — безбарвні ярлики.

Ти пишеш своє життя не словами. Ти пишеш її вчинками. Не важливо те, що ти думаєш. Важливо лише те, що ти робиш.

Слова підбадьорення та привітання можуть бути короткими, але у них нескінченна луна. (Добрі слова короткі і легко вимовляються, але їх відлуння воістину безмежні.)

Іноді простіше позбутися надмірної ваги, ніж надлишкового слова.

З безлічі слів не скласти дотику.

Одних лише слів недостатньо. Якщо це все, що в тебе є для мене, краще йди.