Вона глянула на мене, посміхаючись.
Вона майже ніколи не відповідала, коли я говорив щось таке.
Втім, я і не розраховував на визнання у відповідь.
Мені б це було навіть неприємно.
Мені здавалося, що жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його.
Про це нехай кажуть її сяючі, щасливі очі. Вони промовистіші за всякі слова...
Відомо, що Раневська дозволяла собі міцні висловлювання, і коли їй зробили зауваження, що в літературній російській мові немає слова«дупа», вона відповіла — дивно, слова нема, а дупа є...
Єдине, за допомогою чого люди зможуть дізнатися про те, у що ви вірите, це ваші слова і вчинки, і якщо ви непослідовні в тому, що ви говорите і робите, ніхто не дізнається про те, у що ви вірите.
У нас є слова, які позначають стан, відчути які можемо тільки ми самі. Але, незважаючи на це, ми продовжуємо використовувати ці слова, наче вони щось означають.
Істина не багатослівна, для брехні слів завжди недостатньо.
Я не звертаю уваги на слова, я знаю: вони - вивіска, і прочитати її важко.
Якщо словом можна лікувати, то словом можна й поранити, — промовила відьма. — Якщо рука вбиває, то може й зцілити. Поганий той віз, що знає лише один напрямок.
- Я не знаю що сказати.
— Люди й так кажуть надто багато.
«Дивовижні». Ненавиджу це слово! Жахлива вульгарщина. Мутить, коли чуєш такі слова.