Слова – це пил. Люди брешуть навіть без задньої думки.

Легким здається слово тому, хто його покине, але важким у кого догодить.

Я боротимуся. Тільки не зброєю, а словами.

Що найгірше, вона  почала використовувати слово«л…» і хоче почути його у відповідь.

Навіщо мені слова, коли вчинки говорять куди ясніше їх?

— Мій дорогий містере Беннет, мене більше не засмутить жодне ваше слово.

— Ви мене засмутили.

"Своїми словами." Адже люди говорять так? Можна частенько почути під час уроку у шкільництві чи залі суду, як вас запитають:«Розкажіть нам своїми словами.» У вас що, є якісь свої слова? Гей, я користуюсь тими, що й усе. Наступного разу, коли вас попросять розповісти щось своїми словами, скажіть:«Нік флак фларні клондо флю.»

Але є не менші чудеса: посмішка, веселощі, прощення, і — вчасно сказане, потрібне слово. Володіти цим означає володіти всім.

Слова, які сказані, щось означають, навіть якщо ти нічого не мав на увазі.

Можливо, я не так хочу, щоб ти це знав, скільки хочу сказати це тобі.