Навіщо виявляти слабкість?
Щоб били сильніше?

Встигає не сильний. Сильний видихається і падає, і тоді власна сила на шматки розносить його та його надії. Встигає впертий і щиро шукає.

Хіба таке не відбувається часто, коли хтось, підстерігши чужу слабкість, чужу помилку, користується нею, щоб відібрати в людини все, що в неї є – силу, багатство, успіх, славу – і привласнити це собі?

Сила не може самостверджуватись за рахунок слабкого. Сила якраз у тому, що сильна людина самодостатня – їй не треба самостверджуватись за рахунок знущання над слабкими.

Любити і втрачати коханих — і те, й інше у природі речей. Якщо, приймаючи перше, ми можемо винести другого, ми виявляємо цим нашу слабкість.

Залізні жінки не люблять здаватися слабкими. Від слабкості вони іржавіють.

Кохання - не слабкість. Вона  надає сили.

Слабка людина завжди жертва своїх настроїв. Настрої жбурляють його як хвилі порожній човен і б'ють об житейське каміння. Стань господарем своїх настроїв, і добра половина неприємностей вирушить топитися на ставок.

Якою б сильною не була жінка, вона  має право на слабкість.

Нічого не можна придбати, не втративши, — ми нескінченно сильніші в нашому царстві добра і нескінченно слабші в царстві зла.