Стаєш сильним, якщо це необхідно.

Перед лицем справжньої небезпеки чоловіки вважають за краще, щоб жінок поряд не було.

У сильного завжди безсилий винний.

— Сенсори повідомляють, він беззбройний.
- Да я такий.
- Тоді ти безсилий.
- Тільки не я. Ніколи.

Твій хід — то ходи, а смерть прийде — то помирай, але не кидай карти.

Ти думаєш, що мені не боляче, коли я б'юся? Мені також боляче! Моє тіло може і не болить, а серце болить. Я можу бути сильнішим за інших, але моє серце слабше в десятки разів.

— Великий Зевс перетворив коханих на два дуби. Знаєш, що було потім?
— Із них збудували човен?
- Ні, їхні гілки сплелися і вони все життя провели в обіймах.
- І що?
— Кінь, Зено, кожному судилося знайти своє дерево. Навіть тобі.
— Найсильніші дерева стоять на самоті.
— Не треба постійно бути сильною, іноді корисно розслабитися.
- Що ж.

Темрява дарує міць, але натомість забирає тебе всю. Ти вже ніколи не належиш собі, і якщо їй завгодно нагадати тобі місце - вона  жбурляє тебе в бруд. Не бруд про тебе, а тебе в бруд.

— Лікарю, у них зброя.
— А я не маю. Це робить мене кращим, ти так не думаєш? Вони можуть застрелити мене, але морально я сильніший!

Навіть людину слабку і кволу можна в каменоломні перетворити на здоров'яка з купами м'язів.