У селі не можна жити безладно, нудьга здолає.

Найкраще, що я можу зробити у своїй сумній сільській глушині, — це ні про що не думати.

Люди міняють столиці на бідні села не лише заради ситості.

У занедбаному саду кущі бузку,
Роняють пелюсток прозорий сніг,
А поряд - будинок  з ганком у три щаблі,
Як пам'яті останній оберіг.

Тихі!
Недовго пожили.
Відразу
залізо рейку встекло по жилі
в засмагу міст заразу.
Де співали птахи — тарілок брязкання.
Де бор був — площа стодомим содомом.