Мені здається, більшість чоловіків саме так і ставляться до розумових здібностей жінок: що жінки теж вміють думати, ось тільки їхні думки схожі на марення тяжкохворого на крайній стадії малярії.

- Майку, так не можна, це ж наш прекурсор, без неї ніяк.
— Пацан, якщо доведеться трохи гальмувати, то й нехай — краще так, ніж сісти або здохнути через психованну дуру.
— Чогось вона  мені шаленої не здалося... скоріше... правильною.
— Ну ось, тепер ти сексист, повір — баба заслуговує на смерть, як будь-який мужик на світі.

Ми атакуємо будь-яку інакшість, все, чого не розуміємо, все, що може змінити наш світ, наше середовище проживання, знизити наші шанси на виживання. Расизм, класова ворожнеча, сексизм, Схід і Захід, Північ і Південь, капіталізм і комунізм, демократія і диктатура, іслам і християнство, Ізраїль і Палестина – це різні особи однієї й тієї війни: війни за гомогенность людського роду, за викорінення наших відмінностей. Це війна, яку ми затіяли вже давно, і з тих пір не припинялася ні на мить. Війна, що впливає на кожен людський розум на підсвідомому рівні, як комп'ютерна програма, що постійно працює у фоновому режимі, що підштовхує нас до певної можливості.