— Один мудрець сказав, що історія світу вершиться за бесідами у розкішних кімнатах.
- Хто це сказав?
- Я тільки що.
Неминуче з'явиться у світ інше зло, може статися, ще більше: адже Саурон лише прислужник предуготовитель. Але це вже не наша турбота: ми не покликані покращувати світ і у відповіді лише за той час, коли нам довелося жити — нам має випалювати шкідливі бур'яни і залишити нащадкам чисті орні поля. Залишити їм у спадок хорошу погоду ми не можемо.
Вдосконалення потребує не цей світ, а ваш спосіб бачення.
Весь світ - театр. Але трупа нікуди не годиться.
(Весь світ - театр. Але п'єса поставлена погано.
Весь світ - сцена, але спектакль виходить поганий, бо ролі розподілені геть погано.)
Якщо світ не потребує тебе, це ще півбіди. Біда – коли ти не потребуєш світу.
Ми самі маємо стати тими змінами, які хочемо побачити у світі. (Якщо бажаєш, щоб світ змінився - сам стань цією зміною.)
(Давайте станемо тією зміною, яку ми хочемо побачити в навколишньому світі.)
Життя з Енджі мене багато чого навчило. Вона дуже пряма людина, ні в грош не ставить тактовність, якщо насправді потрібна правда. З нею я почав розуміти: життя одне - і в тому сенсі, що воно єдине, і в тому, що єдине, його неможливо ділити на частини - ось я в сім'ї, ось в офісі, а ось на вечірці. Для мене тепер очевидно: все в житті пов'язане нерозривно. Я відомий і тому можу допомагати. Я допомагаю і це розширює мій світ, мої горизонти. Це все здоровий егоїзм, який розумієш лише після сорока, – використовувати світ у своїх цілях, головна з яких – бути корисним для світу.
Світу потрібен чорний колір, щоб білий був помітнішим.
Усі ми живемо, сліпо довіряючи тим, хто ухвалює рішення. Сліпо довіряючи науці. Адже світ безмежний, а будь-яка інформація невизначена.
Світ уже давно не той, яким його задумував Бог.