Можливо, прийде нове мистецтво, можливо, воно змете, каменя на камені не залишить від старих звичних нам форм, навіть не«може бути», а напевно буде і навіть є, бо мистецтво — шматочок життя, що вічно і нестримно розгортається і біжить. в темну далечінь, проте те, що зворушує розум і серце, - зворушує розум і серце, і так це і розуміти треба.
І дикий, і дивовижний був навколо
Весь божий світ; але гордий дух
Зневажливим окинув оком
Творіння бога свого,
І на його чолі високому
Не відбилося нічого.
Світ, у якому ми живемо – дивовижне місце ; кожна людина - не просто прямоходячий примат, а втомлене і розчароване, але все ще могутнє божество; кожне місто – священний лабіринт; Докучливі умовності будь-якої миті можуть стати лише правилами гри, важкою і небезпечною, але страшенно захоплюючою, так?
О, не думай, що світ занурений у темряву, -
просто люди не діляться світлом.