Михайло Булгаков. Морфій
Зрідка, правда, коли я лягав у ліжко з приємною думкою про те, як зараз я засну, якісь уривки проносилися в темнішому вже свідомості.
Зрідка, правда, коли я лягав у ліжко з приємною думкою про те, як зараз я засну, якісь уривки проносилися в темнішому вже свідомості.
Наш світ відносний, його реальність залежить від нашої свідомості.
Твої руки божевільні роздягають свідомість,
обривай гальма і вмикай запалювання!
Ви кажете:«все моє свідоме життя». Але це неправда. Говоріть краще - все моє несвідоме життя.
Як не пригнічуй свідомість, тіло реагує природним чином.
Клянуся вам, панове, що занадто усвідомлювати - це хвороба, справжня, повна хвороба.
Свідоме розумове життя є лише досить незначну частину несвідомого душевного життя.
Ось як суспільство панує над свідомістю людини. Воно змушує людину почуватися винною навіть тоді, коли начебто й немає підстав для цього...
Не можна вирішити проблему з тією свідомістю, яка її породила.