Заміжжя така нудьга. Ось я живу, не роздумуючи, і мені завжди весело.

Хіба вітер запрєш? Чим він стане? Затхлим повітрям.

Свобода – це не те, що вам дали. Це те, що у вас не можна відібрати.

Що ні вік, нам ясніше і чутніше

крізь надрив ліберального воя:
немає  небезпечнішої і немає шкідливішої,

ніж свобода зовсім без конвою.

Я вже давно вільний, і я тобі передбачаю, що ти почуватимешся вільніше, хоча й не завжди краще.

— Хто він, новий бог?

— Ти не повіриш. Бог  рабів та для рабів. Але йому охоче кланяються і вільні племена, бо в кожній людині надто багато від раба. За свободу треба стояти, а коли хтось приходить і дуже солодко каже, що рабом бути простіше і спокійніше, що треба вручити свою долю іншому, сильному, що все бачить і все знає, що прийде і все розсудить... Багато хто добровільно віддає свою волю. Солодка брехня проходить там, де не пройшов меч.

Це тіло твоє поки під замком, а душа з неволі вже вийшла. Немає  тепер над тобою жодного суду, крім свого та божого.

Свобода — це дотримання голосу серця. Вірити в себе, у свій шлях і не зраджувати загальнолюдських цінностей. Свобода закінчується тоді, коли ти починаєш жити, як усі. Так, так легше, але безлико та нецікаво. А ось слідувати голосу серця, нікому не пояснювати свій вибір і при цьому ділитися добрим і світлим із навколишнім світом — що може бути прекраснішим?

Неможливо бути вільним від того, чого втікаєш.

Бути вільним означає не вдаватися до неробства, а самостійно вирішувати, що робити і чого не робити.