Колись я думав, що кожна з них — щось особливе. Але голі вони однакові.

- Чому ви тут?
— Ми тут, ваше благородіє, здебільшого тому, що більше за нас ніде немає.

- Подивіться! П'ятеро безприданниць, що з ними буде?
— Та що ж буде з дурними істотами? Напевно, їх треба було одразу втопити.

- Стережись! Цей гріх Аллах тобі не вибачить!
- Ех! Якби ти знав, скільки маю гріхів на душі! Одним більше, одним менше – ні я не помічу, ні Аллах!

— Це і є твій геніальний план — загинути разом?
— Я хоч вилами не воюю...

У дурних низовинних натур лють проявляється такими ж огидними ознаками, як і сп'яніння.

— Будь-яке, — пробурчав Фредегар.
- Згодна, - перебільшено сильно кивнула головою Відьма. - Всяке буває. І півень яйце знести може, і хворобу сором'язливу від незаймана можна отримати, і навіть російський чиновник чесною і безкорисливою людиною може виявитися, що дбає за долі нашої з тобою країни, а не за свою кишеню, хоча це, звичайно, зовсім навряд чи. Але навіть таке трапляється!

— Я не дивилася телевізор понад двадцять років.
- Це творіння диявола, чи у вас немає  кабельного?

- Не знала, що ти граєш на віолончелі.
— Так, мої батьки, мабуть, подумали, що назвати мене Леонардом і перевести в клас для обдарованих дітей буде недостатньо, щоб мене били в школі. ( — А я й не знала, що ти граєш на віолончелі.
— Так, мої батьки вирішили, що мало мене в дитинстві били за ім'я«Леонард» та навчання у спецшколі.)

Це ж коханка, давайте уточнимо: маєш коханку - на здоров'я! Зараз усі мають коханок. Але ж не можна допускати, щоб з нею одружитися, це аморально!