- Перейдемо до Домоводства, - сказала вона. — Звідки береться хліб? Відповідай!
— Це я знаю, — радісно почала Аліса. — Він дбає…
— Дбиться? - повторила Біла Корольова. — Про кого це він дбає?
— Нема про кого, а з чого, — пояснила Аліса. — Береш зерно, мелеш його...
— Не зерно ти мелеш, а нісенітницю! - відрізала Біла Корольова.
— Обмахніть її, — з тривогою сказала Чорна Королева. — А то від розумової
напруги в неї почнеться жар!

Недовірливий ти став, Сидір! Ой, недовірливий!

Ви за деревами та лісу не бачите, не заблукаєте у трьох соснах...

І справді, може, не варто шукати складних пояснень? Людська дурість безмежна, то навіщо ж ламати голову, розбираючись у мотивах вчинків ідіотів, що канули в Лету?

Ви голову вмикайте! Вб'єте ідіота, а сядете як за людину!

- Чудово. Приємно бачити, що традиція нашої компанії — приймати найгірші з усіх можливих рішень у будь-яких ситуаціях — передалося й новому поколінню службовців.

Сумною дупою радісно не пукнеш.

- У мене є чарівний компас, який вкаже шлях. То навіщо мені потрібний ти?

— Шлях до найбажанішого... але це не порада Братства, правда?
— А що це?
- Я. Мертвий.

Сміття ніколи не залишає звалище!

— Жінка, коли розсердиться, так уявляє, що може наговорити дуже гірких істин. Почне урочисто;«По-перше», та у п'яти словах усе й висловить; далі змісту і бракує.«По-друге»,«по-друге», а сказати нічого.
— Ах, який гидкий!
— Але й тут вони не губляться. Коли у них ні слів, ні міркування не вистачає, то вони лаятися починають. А по-друге, скажуть: Ти дурень, невігла. То що?
- Так точно. А по-друге, ти невігла!