[ Дзвінок у двері ]
- Ти когось чекаєш?
— Я давно вже нікого не чекаю, крім психіатричної бригади, але сьогодні її не викликав.

— З якого часу підполковники почали їздити підписи збирати?
— Полковники та генерали все у відпустках.

– Піду в ТЮГ зайчиків грати…
– Фаїно, який із тебе зайчик?
Зітхнувши:
- Значить, товсту, розігріту слониху.

Сподіваюся, ця залізна білизна все ще на ній... Ану, птру! Але але! Не яких вам цо-цо, поки що немає  обручки!

Доля – вона  шанс лише раз дає. Вона  не жінка, це до них можна багато підходів робити, щоб домогтися свого, поки сили і терпіння є. Ну, або гроші, якщо на морду страшний і недорікуватий. А до долі колись один раз спиною повернувся, то другої спроби вона  не дасть.

Поспішайте, а то я засну до того, як ти почнеш мучити мене!

Якщо вам довго не дзвонять родичі чи друзі, значить у них все гаразд.

— Подумати тільки, серед тих, кого не виключили, не знайшлося жодної порядної людини.
— А ви самі?
- А я не претендую.

Найшкідливіша робота у чиновників. Більше за них шкоди не завдає ніхто.

Немає нічого стомлюючого, ніж бути при тому, як людина демонструє свій розум. Особливо якщо розуму немає.