Мор був зачеплений. Одна справа не хотіти одружитися з кимось, і зовсім інша — чути, що виходити не хочуть за тебе.

Репресії, сер, входять у звичку. Мені кажуть, це як зайнятися коханням - вдруге завжди простіше.

Як мило з твого боку прийти на роботу у будній день. Ти просто герой.

Навіть якби Тарівердієва кремували, його б порох перекинувся! Вкотре. Кінороби примудрилися разом із музикою потягнути ще й по суті сцену, при цьому жодної логіки, яка б підводила персонажів до вчинків, природно немає. Нахера? Замість розвитку характерів просто підкинули нам асоціації.«Ми такі самі, як вони! Ми такі самі! У нас музика та сама, значить і все інше таке ж! Ну, відчуйте Новий рік, у нас Тарівердіїв!» Тільки ви не такі. Ви нахабні ділки-імітатори, мімікріруючі сутенери, що підлаштовують свої фільми-повії під будь-що або будь-кого, аби їх купили.

Я думав, що опустився на самісіньке дно, як раптом знизу постукали. (Коли я думав, що вже досяг самого дна, знизу постукали).

Коротше сьогодні погана карта лягла в цьому будинку всім до єдиного. Спокою не чекай.

- Чарлі закохався в мене, Патрік. Це так у його стилі.
- Та гаразд, Чарлі?
- Я намагаюся перестати.

Так... Мені урок: не оточувати себе відданими дурнями...

У купе вагона настирлива супутниця намагається розговорити Раневську. — Дозвольте вам представитися. Я – Смирнова.
- А я - ні.

— Якщо ти помреш, можна твою печінку?
- Я не помру.
- Помреш, якщо я придушу тебе подушкою.