А на мене чекають безмовний будинок, гарячий душ, сигарета на порожній кухні, де зі звуків тільки дихання і шум чайника, що закипає. Часом здається, що він — єдина істота, яка відчуває мене такою, якою я є, тоді як кожен бачить такою, якою здається.
З літами дивно розвивається потреба самотності і, головне, тиші.
Я схопила книгу, побігла до саду, прочитала всю. Зачинила книжку. І на цьому закінчилося моє дитинство. Я зрозуміла все про самотність людини.
Що добре в літературі — це те, що вона дозволяє почуватися не таким самотнім. Але зворотний бік медалі полягає в тому, що ти перестаєш почуватися унікальним. Адже це може бути принизливо.
Візьми мене за руку і проведи через цю ніч. Щоб я не відчував, що я один.
Самотність існує лише на самоті. Розділена самота вмирає.
Нам краще жити на самоті: на самоті страждаємо, на самоті помираємо.