До чого смішні наші спроби знайти опору в собі подібних! Такі ж мізерно мізерні, такі ж безсилі, вони не можуть нам допомогти.

- Ти мені потрібен.
- Майкле, тобі ніхто не потрібний. Ти маєш сам.

Дурень має велику перевагу перед людиною освіченою: вона завжди задоволена собою.

Якщо тобі затишно і цікаво віч-на-віч із самим собою, то й інші люди до тебе потягнуться.

Немає народу, який глибше і повніше засвоював би у собі думку інших народів, залишаючись самим собою.

Кого ж любити? Кому ж вірити?
Хто не зрадить нам один?
Хто всі справи, всі промови міряє
Послужливо на наш аршин?
Хто наклеп про нас не сіє?
Хто нас дбайливо плекає?
Кому порок наш не біда?
Хто не набридне ніколи?
Примари суєтний шукач,
Праць марно не гублячи,
Любіть самого себе,
Високоповажний мій читач!
Предмет гідний: нічого
Люб'язнішого, мабуть, немає  його.

Секрет – у самодостатності. У вмінні бути особистістю, в умінні бути щасливою із собою. Це важко. Зате все інше життя вам дасть у подарунок.

Якщо ти шукаєш когось, щоб доповнити себе, то ти не самодостатній.

Усередині мене немає  конкуренції. Я не сказав би, що вірний комусь чи чомусь. Я вірний собі.

Вона вміла видертися сама. Мої прагнення допомогти та підтримати рідко приймалися. Здавалося, їй важко повірити, що хоч щось у цьому світі може бути дано тобі задарма. Вона  звикла платити відразу і ненавиділа брати в борг. Будь-який подарунок, будь-яка послуга, аж до подачі руки в транспорті або перепустки в живій черзі, могли бути витлумачені нею як перший крок  до обмеження її свободи. Свободи власного вибору Добра та Зла. З наступним певним зобов'язанням розплатитися тією ж монетою, інакше космічна гармонія стягне з неї цей обов'язок інакше.