Щоразу, коли ми любимо, і щоразу, коли ми віддаємо – це Різдво.

Я звик не радіти Різдву. Щоразу, коли бачу строкаті вогні, серце ниє. Наче мене запитують:«Тобі куди йти?» або«Ти щасливий?»

— Навіть не віриться, що вже Різдво. Сьогодні ще їж індичку, а завтра, дивишся, вже час фарбувати яйця.
— Не хвилюйся, цієї пори року твоїм яйцям нічого не загрожує.

Різдво в Америці – це велике і світле свято комерції, яке в жодному зв'язку з релігією не стоїть. Це грандіозний розпродаж завалу, і за всієї нелюбові до бога, ми ніяк не можемо звинуватити його у співучасті у цій темній справі.

- Я вигадала, що подарувати тобі на Різдво - новенький, блискучий сталевий штир тобі в дупу. Той, що ти носиш останні двадцять років, мабуть вже весь стерся.

І щомиті відбувається диво,
Але тільки зрозуміти його не можна,
Стікають золота іскри звідти,
Як краплі променистого дощу.
Часом майне за важким покровом
Ведуча прямо вгору стежка,
Така світла, як Боже слово,
Але як до неї пройти — не можна впізнати.
І в кожну мить люди святкують приховано
Захоплення помирання та різдва,
І в кожному серці, як у храмі забутому,
Звучить приховано мовлення волхва.
Але раптом забудеш, розучишся слухати,
І знову заступить темрява зорю,
І в цій темряві палахкотять душі,
І тулиться, тремтячи, - вогоньдо вогню.

У дитинстві Різдво завжди приносило йому розчарування, тому і дорослим відмовлявся відчувати радість на вимогу календаря.

- Вже Різдво.
— А я маю шампанське, — серйозно сказав він. — Привезли із Франції. Дороге. Будеш?
— Для якоїсь дівчини?
Він дістав охолоджену пляшку, два чисті фужери і поставив на стіл.
- Хіба не знаєш? - сказав він. — Шампанське не має  призначення. Є лише час, коли необхідно відкоркувати пробку.

— Ну, чому люди ненавидять проводити Різдво на самоті?
— Тому що це означає, що їх ніхто не любить.

- Щасливого Різдва.
- Я єврей.
- Тоді нещасливого.