Життя — як керування велосипедом. Щоб зберегти рівновагу, ти маєш рухатися.

Щоб працювати плідно, треба відпочивати.

Рівнавагу, яка необхідна для щастя, у житті не існує. Як тільки людина, в силу своєї ущербності, починає вважати, що досягла її, вона починає вважати себе богом і падає.

Весь світ тримається на балансі. Темрява і світло, добро і зло, шоколадне та арахісове масло.

Повстань або помри = рівновага.

У світі не вистачить ромашкового чаю, щоб заспокоїти лють у моїх грудях.

Витончене маленьке виробництво, здатне порушити рівновагу... Повалилися маленькі кісточки доміно, великі кісточки, величезні кісточки, з'єднані ланцюгом незліченних років, що становлять Час.

Вона вміла видертися сама. Мої прагнення допомогти та підтримати рідко приймалися. Здавалося, їй важко повірити, що хоч щось у цьому світі може бути дано тобі задарма. Вона  звикла платити відразу і ненавиділа брати в борг. Будь-який подарунок, будь-яка послуга, аж до подачі руки в транспорті або перепустки в живій черзі, могли бути витлумачені нею як перший крок  до обмеження її свободи. Свободи власного вибору Добра та Зла. З наступним певним зобов'язанням розплатитися тією ж монетою, інакше космічна гармонія стягне з неї цей обов'язок інакше.

Без темряви не було б світла, а без помилок – шляху до істини. І у світі, де правлять абсолюти, можливо, найважливіше — набути рівноваги.

За прекрасним завжди прихована якась трагедія. Щоб зацвіла найскромніша квіточка, світи повинні зазнати родових мук.