Найкращі люди йдуть у чоловіки.

Людина бачить жінку, що проходить, про таку він мріяв все життя, він знайомиться, одружується або гине.

- Сем, скажіть, що особливого було у вашій дружині?
— А ваша передача триває довго?... Це було безліч різнокольорових скель, і якщо скласти їх разом, то виходила чудова мозаїка. Ми ніби були створені один для одного. Я відчув це з першого моменту, коли очі зустрілися. Я жив у порожньому будинку, поки туди не ввійшла вона  і не наповнила його щастям. Варто було взяти її за руку, щоб допомогти вийти з машини, і я відчув, що сталося диво.

Але розлука з тобою допомогла мені зрозуміти, як я ненавиджу розлуку з тобою.

Я тебе люблю. Ти бісить мене більше, ніж це взагалі можливо в принципі, але я хочу прожити з тобою кожну цю дратівливу хвилину.

— Ти віриш у кохання з першого погляду?
— Ні, я вірю тільки в каву, вранці, вдома, зварену не мною.

— От я б за тебе не полізла б у воду.
- А я б за тебе поліз.
- А що ж ти не поліз?
- Ти тонула?
— А ти чекаєш, щоб я тонула, так?
— Чекаю...

Навіть найпростіша річ несла в собі частку чарівництва, але наш світ вважав за краще забути про це, задовольняючись нескінченними сірими буднями.

Уве чудово розумів, коли дружини подруги дивувалися: як це – з власної волі вставати зранку і весь день проводити з цим дундуком? Уве і сам дивувався: як? Він зібрав для неї книжкову шафу: вона  набила його книжками, в яких від кірки до кірки суцільно про почуття. Уве ж цінував лише те, що можна побачити, помацати. Бетон та цемент. Скло та залізо. Інструмент. Передбачувані речі. Прямі кути та чіткі інструкції. Проектні моделі та креслення. Предмети, які можна зобразити на папері. Сам Уве складався з двох кольорів – чорного та білого.

Немає нічого чудовішого за втечу з коханим.