- Фелікс, ти не можеш контролювати романтику.
— Це не контроль, це створення любовного алгоритму, щоб порівняти дані, зважити категорії та визначити довгостроковий потенціал.

Чому нам стає не по собі від романтики? Ми соромимося своїх почуттів. Шаркаємось від високих слів, як від чуми. Не оспівувати ж власну нездатність любити.

Здійснена мрія завжди позбавлена ​​романтики.

— Коли заходи сонця по них проходять, вода червоним світиться. Це віддзеркалення всіх сердець закоханих, що цілувалися там.
— Або відблиск крові, пролитої в Битві за Алдермонта. Там було вбито двісті людей. Ті, що вижили смерть у стремені віддали перевагу полону.
- Так, звучить романтично.

Ми читаємо і вигадуємо вірші не тому, що це красиво. Ми читаємо і складаємо вірші, тому що ми представники людства, а людством рухають почуття. Медицина, юриспруденція, бізнес, прикладні науки - все це шляхетні заняття. І вони необхідні, щоб забезпечувати нам життя. Але поезія, краса, романтика, любов - це саме те, для чого ми живемо.

Я закінчений романтик – обожнюю романтичні фільми, але я не люблю, коли мене«насилують» цією солодкої романтикою.

– Тоді нам праворуч.
«Ну, так, ти ж у нас романтик, ліворуч не ходиш…»

Побут і шлюб - вбивці романтики.

Справжній учений романтик. Тільки романтики вірять у те, що можливо все.

Кожна жінка мріє про романтику. Ну, там, про принца на білому коні, про червоні пелюстки троянд, що застилають навколишній антураж, про нескінченні компліменти, які сиплються, як з рогу достатку. Так воно природою заведено, що жінки — охочі до романтики істоти. Їх хлібом не годуй, дай лише романтикою насолодитися.
Кожен чоловік мріє про те, щоб його дали спокій. Щоб не вимагали скакати на білому коні, наповнювати квартиру пелюстками троянд та сипати компліментами.