Я пишаюся тим, що на моїй душі стоїть тавро рок—н—ролу!

Життя - це рок-н-рол, але я балдею від радіо.

Я вірю, що майбутнього немає  і що воно рок-н-рол.

Звичайно, рок-н-рол уже не поверне моє життя. Але такі речі, як "Tutti Frutti" і "Long Tall Sally" до цього часу видаються мені різновидом авангарду. Сьогодні під цим терміном розуміють щось інше. Нещодавно в Грінвіч-вілідж зустрів одного знайомого Йоко, який про одну-єдину ноту міркував так, ніби сам відкрив її щойно. Але ніякий авангардист не зможе довести мені, що створюване ним — справді музика. Рок-н-рол - єдиний вид музичного мистецтва, який має сьогодні право на існування. І значення свого він не втратить ніколи.

Дехто стверджує, що рок -н-рол мертвий, але це не так. Він ніколи не помре, бо гарні пісні ніколи не вийдуть із моди. А рок-музиканти в своїй масі ще не розучилися писати хорошу музику. Візьміть хоча б AC/DC. Вони такі ж чудові, як і за часів своєї молодості. Або ZZ Top. Є щось магічне в гітарних рифах, що рухає душу і тіло. Щось, що діє на тваринному рівні і проникає у кожну клітину. І із цим не можна боротися. Тож рок-н-рол житиме довго та щасливо.

Секс, наркотики та рок-н-рол. Заберіть звідти наркотики, і у вас залишиться більше часу на два інші слова.

Рок-н-рол - музика молодих.

Рок-н-рол - це справді народна музика. Взагалі все, що робиться чесно, щосили, відчайдушно і здорово, - все народне.

Рок-н-рол не старіє.

Християнство піде. Воно зникне та усохне. Не треба сперечатися; я маю рацію, і майбутнє це доведе. Зараз ми більш популярні, ніж Ісус ; я не знаю, що зникне раніше — рок-н-рол чи християнство. Ісус був нічого, але його послідовники тупі та пересічні. І саме їхнє збочення губить християнство в мені.