— Ви чогось навчилися у свого персонажа?
— Чому ж мене навчив Майк? Мені подобається його стоїчне ставлення до проблем. Мені взагалі не до душі люди, емоційно на всі реагуючі, яким потрібно з будь-якого приводу дати свою думку. Я, навпаки, по-справжньому ціную людей, які не пхають носа в кожну бесіду. Мені подобаються люди, які слухають.

Валеріан слухав так уважно! А це велике мистецтво, особливо з жінками: вони вимагають, щоб ви слухали їх не тільки слухом, а й очима, і швидше вибачать будь-яку дурість, коли ви їм кажете, ніж розсіяність, коли ви їх слухаєте.

Я намагаюся розповісти про нього, щоб його не забути.

Розмова без пауз неспроможна нічого народити. Для дозрівання плода потрібен час.

Дивна річ: чим більше я говорив, тим молодшими ставали мої слухачки - вік, подібно до шару пилу, що здувався вітром, сходив з них.

Їжа... штука хитра. Їсти треба вміти, а уявіть собі – більшість людей зовсім їсти не вміють. Потрібно не тільки знати, що з'їсти, але і коли і як. І що при цьому казати. Так-с. Якщо ви дбаєте про своє травлення, моя добра порада – не говоріть за обідом про більшовизм і про медицину. І – боже вас збережи – не читайте до обіду радянських газет.

Не слід починати розмову здалеку, коли спілкуєшся з близькими.

Все-таки хороший співрозмовник — це найбільша розкіш, недоступна більшості істот, що народилися цього неба, якими б важливими персонами вони не були. А добрий співрозмовник, на мій смак, абсолютно немислимий без кінської дози іронії, якою на мою глибоке переконання, повинна приправлятися кожна друга фраза - як мінімум!

Ніколи нічого ніхто не каже, бо всі постійно лише бовтають.

Я раптом зрозумів, що більшість людей не слухають. Вони просто чекають на свою чергу знову заговорити.